Головна » Актуально » Новини » ТРЦ «Анастасія» разом з магазином вин «Wine Time» привітали вінницьких ветеранів ВВВ зі святом Перемоги

ТРЦ «Анастасія» разом з магазином вин «Wine Time» привітали вінницьких ветеранів ВВВ зі святом Перемоги

Вінницький торговельно-розважальний комплекс «Анастасія» разом з магазином вин «Wine Time» (Він тайм) привітали  вінницьких  ветеранів ВВВ зі святом Перемоги.  Зустріч з ветеранами відбулася 10 травня, у приміщенні ТРЦ. Квіти, подарунки та теплі слова звучали на адресу сивочолих ветеранів разом зі словами безмежної подяки. А на завершення зустрічі ветеранам підготували декілька душевних пісень. В свою чергу захисники Вітчизни поділились із учасниками зустрічі спогадами тих важких років. З днем перемоги!Особливо запам’яталась історія розвідниці, вінничанки  Ольги Твердохлєбової. Свою першу медаль «За відвагу» у 1943 році вона отримала посмертно.  «Нас, розвідниць, тоді закинули в польське місто Ченстохова. Після операції із виявлення німецького заводу з виготовлення зброї з дівчатами переходили лінію фронту. Ми вже вийшли на нейтральну зону, як почався обстріл — німці з одної сторони, наші — з другої. Пам'ятаю, розірвався снаряд і мене відкинуло хвилею вбік.

Опритомнівши, поповзла у воронку: бомба не потрапляє в одне і те ж місце двічі. Наші німців відігнали. Коли закінчився бій, санітари підбирали ранених та убитих, знайшли мене. Мої дівчата загинули, а я попала в медсанбат. Коли звідти прийшла у свою частину, дізналася, що мене посмертно нагородили медаллю за відвагу. Думали, я теж загинула. Медаль "За взяття Берліна" отримала через 20 років після закінчення війни.» - згадує Ольга Твердохлєбова. Окрім військових нагород вінничанка-розвідниця має і спортивні медалі. Не зважаючи на поранення,  після війни таки здобула омріяний перший розряд із легкої атлетики. Неабиякою своєю заслугою вважає здатність у 85 років сісти на шпагат.

Вразила і доля ще одного вінничанина-ветерана. Нині 94-річний Іван Григорович Павлов, почесний громадяин Вінниці, визволитель Вінниці,  згадує, як  чудом вижив у війні. Під час боїв за Вінницю, у Луці Мелешківській його контузило та присипало землею. П’ять днів лежав солдат під землею. А знайшла його випадково місцева жінка.

Юний, як і більшість офіцерів Великої Вітчизняної, Іван Павлов прийняв військову присягу 22 червня 1941 року. Воювати довелось, відступаючи.

Бої під Тернополем, Хмельницьким, Летичевом, Хмільником, Літином. Вранці 18 липня 1941 року двісті воїнів, що залишились від 90-го танкового полку, прибули у Вінницю і на околиці Старого міста, біля Луки-Мелешківської, прийняли страшний бій. Увесь день солдати оборонялись від фашистів, контролювали дорогу через міст. Павлов взяв на себе командування полком. Це були найважчі години — голодні, зморені, без боєприпасів, бійці падали один за одним, але стримували наступ ворога, щоб війська, які були в оточенні, змогли вийти «коридором».

Це був справжній подвиг. Загалом бої на Вінниччині тривали 26 днів. Для фашистів це був нечуваний опір, бо раніше за цей час вони проходили пів-Європи. Підступна міна, на яку потрапили бійці Павлова, забрала життя товаришів, а Івана Григоровича присипала землею і, непритомного, похоронила заживо.

Таким його і знайшла через три дні вінничанка Наталя Хоменко. Напівмертвого забрала додому на Старе місто, а потім відвезла в «Пироговку» і добилась, щоб воїну надали медичну допомогу. Вже звідти Іван Павлов був переведений до шпиталю військовополонених.
Наташа визволила Івана, допомогла втекти з німецького шпиталю на території сучасної Вінницької обласної лікарні ім. Ющенка. Трагедія війни і велика любов змішались у ті важкі дні... З теплотою Іван Григорович згадує Наташу, свою першу дружину, з якою прожив 30 років



Музика
закрити
Скуштуйте делікатеси із м’яса диких тварин у ресторані «Анастасія»!